Перейти в каталог товарів
Сванська сіль – приправа з грузинським характером
У давні часи сіль була дуже цінним продуктом і
навіть з’явилася приказка, що розсипати сіль – це не до добра. Особливо бережно
до солі ставилися там, де її не видобували і отримували з великими труднощами –
наприклад, у гірських районах грузинської Сванетії.
Подорож за сіллю до Сухумі була тривалою і дуже важкою, горці обмінювали своє золото, мед, тютюн на сіль, до своїх домівок у горах виносили її на власних плечах. Тому цінувалася сіль майже на вагу золота і використовували її дуже ощадливо.
Зате на стрімких схилах гір здавна росло чимало
запашних пряних трав – кінза, кріп, шафран, кмин… Мудрі свани вирішили додавати
до солі ці трави й отримали приправу з гострим та пряним смаком і
неперевершеним ароматом. Солі почало вистачати на довше, а смак нової приправи
настільки сподобався місцевим жителям, що рецепт почали передавати із покоління
у покоління, а також створювати різноманітні варіації цієї приправи.
Звісно, визначити, який
рецепт мала сванська сіль у давні часи, нині дуже складно, та й жителі Сванетії
берегли його як сімейну таємницю.
Сьогодні основним набором спецій, які
використовують для виробництва сванської солі, є уцхо-сунелі (отримують із гірської рослини
пажитника голубого), часник, насіння кропу, коріандру (інша назва – кінза),
гострий і пекучий червоний перець, дикий кмин, імеретинський шафран. Можуть туди входити й інші спеції і пряні трави:
базилік, чабер, майоран, петрушка, лавровий лист, перцева м’ята, насіння
фенхелю. Можливе також використання замість звичайної нейодованої кам’яної солі
морської чи йодованої. Усі інгредієнти разом із
сіллю перетирають у дерев’яній ступці і зберігають у скляній тарі під щільно
закритою кришкою, адже сванська сіль, як і інші приправи, дуже чутлива до вологи
і перепадів температури.